  
|
 |
|
| Профіль : Робота у Раді |
|
|
|
18.11.2005 08:57
|
|
| Володимир Скомаровський: Я був одним із ініціаторів вирішення проблеми реабілітації постраждалих від терористичних актів | |
Тероризм є одним із найнебезпечніших викликів ХХІ століття. Глобалізований світ, стрімке поширення та доступність для широкого загалу надскладних технологій призвели до значного збільшення ризику вчинення терористичних актів. І якщо раніше тероризм, як правило, був однією із форм боротьби за досягнення стратегічних політичних цілей (наприклад, визволення країни від колоніального гніту), то в останні роки він носить і локальний характер та набув нових відтінків (тероризм на національному, релігійному ґрунті та ін.).
 По своїй суті терористичний акт можна віднести до явищ, породжених негативними політичними чи соціальними чинниками. Терористи - це, як правило, особи, що ставлять певні політичні вимоги, невдоволені своїм соціальним статусом, чи ображені на дії соціуму, в якому вони перебували. З огляду на ці фактори, держава, в особі відповідних виконавчих органів, несе особливу політичну та моральну відповідальність за попередження терористичних проявів та захист громадян від терористичних актів. У разі ж, якщо терористичний акт відвернути не вдалося, держава, як соціальний інститут, що гарантує безпеку та захист своїх громадян, має нести повну відповідальність за наслідки терористичного акту та компенсувати матеріальні і моральні збитки особам, які постраждали від нього. Критерій повної відповідальності держави за терористичний акт вчинений, на її території є загальновизнаною світовою практикою. Незважаючи на те, що українське законодавство містить норму щодо відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом та необхідності соціальної реабілітації осіб, які постраждали від нього (статті 19, 20 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"), законодавчого механізму реалізації зазначених заходів до прийняття закону "Про реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту". Проект Закону було розроблено з метою формування засад державної політики у сфері медичної, психологічної та соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту. Основне завдання Закону - створення сприятливих умов для всебічного сприяння держави, її органів та установ усуненню фізичних та моральних страждань осіб, що потерпіли від вчинення терористичного акту, організація медичної допомоги та соціальної реабілітації таких осіб, повернення їх до звичного способу життя. Статтею 21 Закону України від 20 березня 2003 року №638-IV "Про боротьбу з тероризмом" визначено, що особам, які постраждали від терористичного акту, у разі необхідності надається психологічна, медична, професійна реабілітація, правова допомога і житло та здійснюється їх працевлаштування. Частина третя цієї статті визначає, що порядок проведення соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, врегулювання питання соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, підзаконним актом, на практиці могло призвести до ухилення відповідальних органів від надання зазначених реабілітаційних послуг чи надання їх у обсязі недостатньому для повернення особи, яка постраждала від терористичного акту, до звичного способу життя. З огляду на зазначене, пропонований проект Закону України "Про реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту" покликаний однозначно врегулювати питання надання соціальної, медичної, професійної та інших видів реабілітації та чітко визначити їх мінімальний обсяг. Закон визначає загальні засади державної політики у сфері медичної, психологічної та соціальної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту. Головна ідея Закону - це реалізація комплексу заходів медичного, психологічного та соціального характеру, спрямованих на подолання наслідків терористичного акту. Співавтор законопроекту, Володимир Скомаровський |
|
