|
16.11.2005 09:09
|
|
Батько мій працював у Турбові на цукрокомбінаті, а до цього був і головою сільської Ради - наша сім'я родом із Самгородка Козятинського району (Вінницька область). Мама була бухгалтером. Саме вона примушувала мене вчитися, казала, - вчись, синку, бо будеш ішачити. Ну от я й вчився, а вона тепер каже, - чого тебе носить по тій Германії? - Якби ти мене не примушувала вчитися, кажу, то я був би грузчиком на сахзаводі, постійно був би біля тебе, копав би тобі картоплю і все було б нормально. Ні, каже, давай краще їзди в Германію і приїжджай, коли виходить... Вона дуже ображається, що я рідко приїжджаю, все немає часу. Мій молодший брат Анатолій більше там буває. Мама закінчила лише школу та бухгалтерські курси, але все життя заставляла нас вчитися. Батько ж помер ще у 1983 році від інсульту... Школу я закінчив відмінно. В групі в технікумі був наймолодшим, але став старостою. В армії був старшиною застави, якраз біля Бресту. Саме на цій заставі знімали фільм "Державний кордон", оскільки тільки врона була дерев'яною, як перед війною. Я дуже горжусь тим, що служив у прикордонних військах, і щороку 28 травня з усіма друзями-прикордонниками одягаємо кашкети, виїздимо у ліс і святкуємо цей день з сім'ями... Після армії я з відзнакою закінчив інститут, зробив винахід на дипломну, який запатентував. Дитячі мрії Мене мати як стимулювала до навчання - от закінчиш чверть, куплю тобі магнітофон, велосипед, потім лижі, ковзани... Це дійсно стимулювало, і так я зараз заохочую і своїх дітей. Це дуже важливо. Мені на все життя запам'яталось, як я закінчив чверть, приношу табель з одними п'ятірками, а зима була така, завірюха... Мама пообіцяла тоді лижі, пішли ми в магазин, а їх вже немає. Мама каже, - нічого, поїхали в Прилуку. Приїхали, а лавка вже закривається. Мама попросила, щоб відкрили нам, взяли мені ці лижі. Автобуси вже не ходили, і назад пішки з мамою. І лижами. Вона свої обіцянки виконувала на 100%, щоб там не було. Про життєві цінності ...життя, взагалі, я вважаю, складається з того, що зостається у пам'яті. Це, як правило, тільки хороше, і я багато такого пригадую. З нього, як з камінчиків, і складається життя кожної людини. Мені думається, що ця купа складалася б саме з таких камінчиків. |
|
