Гроші, як такі по своїй природі, не мають для мене настільки вже великої цінності, але це - необхідне. Це основа бізнесу, без якої нікуди. А я по натурі людина не скупа.
Взагалі ж грошей буває мало або дуже мало: завжди хочеться щось побудувати, щось зробити, розширити...
Люди, які за останні роки заробили гроші, відомі нині не кількістю мільйонів на рахунках, не гучними банкетами. Вони відомі в значенні такого лайливого слова, як "спонсор", і успішним розвитком свого підприємства в умовах суцільної кризи, і красивими будинками, автомашинами, які після горбатого "запорожця" та сірих "хрущовок" все ж таки прикрасили наші вулиці...
...Гроші показують нутро людини, якою вона є насправді. Заробити їх, аби потратити на жінок - це капут. Їх потрібно відчувати, на цьому зламалось чимало людей. Бачить, наприклад, що тут можна заробити дуже багато, і тільки у них загорілися осі - повторюється фінал про золоту рибку. Краще заробляти небагато, але постійно, такі гроші не псують людей. Наприклад, ми отримали ліцензію №1 в Україні на авто торгівлю, і що ж. У Донецьку довідка-рахунок коштує 80 млн., і хлопці звідти дивуються, що ж це у вас, кажуть, 4-5 млн. всього за переоформлення машини? Ви ж єдині в області? Я кажу, авторитет фірми теж єдиний, вдруге його не завоюєш. Я ніколи не душив своїх конкурентів, як той же вінницький авторинок, який іншим ринкам перекрив кисень, і якби ж ще допомагав комусь при цьому...
Із інтерв'ю газеті "Вінницький бульвар", червень 1996 року |