  
|
 |
|
| Профіль : Бізнес |
|
|
|
30.11.2005 22:52
|
|
| Про перший бізнес | |
 В 1992 р. мій партнер запропонував мены возити у Німеччину кавуни. Сказав, туди їх привозять із Туреччини зовсім "ніякі", і продають по 4 марки за 1 кг. Ну, я й погодився. Хоча досвіду підприємництва, природно, у мене не було ніякого. Завантажили в Україні 30 тонн кавунів. Поки проїхали всі кордони, поки простояли на митниці, у Дрезден ми попалили лише 5 жовтня. А там у цей час уже холодно, і ніхто наші кавуни не купує. Я покрутився, знайшов місцевого представника оптового складу й домовився, що геть купить у мене ці кавуни. Коли ми з ним зустрілися, він подивився на те, що я привіз і говорить: "Поїхали на наш склад". Приїжджаємо на склад, а там кавуни лежать у спеціальних піддонах, усе в пластик запаковано, відполіровані так, що, аж блищать. А наші кавуни... Я їх віз у машині, сіном переклав... У порівнянні з тим, що в німців, вид звичайно, не товарний... Людина, з якою я домовлявся, говорить: "Я подумаю, куди їх можна продати. Давайте поговоримо про це завтра або після завтра". Я Йому відповідаю, що забирай товар за самою низькою ціною, хоч по 50 пфенігів, тільки візьми. Німець пару днів подумав і відмовився. Я тоді вирішив - все, з боргів не вилізу. Іду по вулиці, настрій паршивий. Раптом бачу, солдат іде в радянській формі. І тут мене осяяло - а чи не спробувати продати мої кавуни західній групі військ. Вийшли на штаб Західної групи. Я туди прийшов, розповів, що от так і так, допоможіть нам. І вони почали ганяти мене по всіх інстанціях, по генералах, полковниках, підполковниках... В кінців-кінців з'ясувалося, що треба йти до генерала Володимирова Івановичева Ісаєва. Він сам був теж з України, з Кіровограда. Приходжу до цього генерала Ісаєва, він дзвонить якомусь полковникові й говорить: - Михайло Васильович, ти поважаєш земляків? - Так, поважаю, - говорить той. - А-ну подумай, ми українські кавуни можемо давати солдатам? - Можемо. І навіть, якщо порахувати, це було б вигідно. Потрібно було економічно обґрунтувати, що купити ці кавуни їм буде вигідніше, ніж сухофрукти. Відправили мене до їхніх фінансистів, які займалися закупівлями продовольства. Я таких жахливих і противних людей у житті не бачив. Скільки вони мне ціпків у колеса ставили... Зрештою, ми розрахували, що купити у мене кавуни за пів марки за 1 кг, їм буде вигідніше, ніж сухофрукти. Хоча при такому розкладі, я виходив у певний мінус. Дали вони мені добро, здав я ці кавуни, і потім ще майже місяць за грішми до них ходив. А ночувати ніде було, спав по більшій частині в машині. Так змучився. Схуд кілограм на 16, адже чи жарт - два з половиною місяця там пробув. Потім я на ці гроші купив дві машини, привіз їх в Україну, продав із прибутком в 130 %, і в такий спосіб повернув гроші для підприємства. Крім того, одну машину, з тих, що їхали в Німеччину з кавунами, по дорозі назад ми завантажили б/в гумою. З цього я й почав бізнес.... З інтерв'ю газеті "Бізнес", записав Руслан Ильїчов |
|
