  
|
 |
|
| Самое таинственное (из интервью "ИнвестГазете") |
|
|
|
30.11.2005 22:28
|
|
|
Кар'єра З червня 1993 р. - засновник, генеральний директор, ПП "Владімір" З червня 2002 р. - Голова підкомітету з питань зовнішньоекономічної діяльності й митного законодавства, Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності й інвестицій. Квітень 2002-березень 2005 р. - народний депутат України ІV скликання від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", № 49 у списку. На момент виборів: генеральний директор компанії "Володимир", член партії "Солідарність" З травня 2002 р. - член фракції "Наша Україна" 2004 р. - керівник Вінницького штабу кандидата в президенти України Віктора Ющенка 17.03.2005 - склав депутатські повноваження З 04.03.2005 - Голава Державної митної служби  Мати - бухгалтер Дружина - Аліна, економіст, юрист, має дві вищі освіти. Діти: дочка - 25 років, лікар, психотерапевт, два сини - 13 і 5 років, внучка - 2,5 роки. Про волю Ніколи не любив перебувати в підпорядкуванні начальства, тому, коли з'явилася своя власна фірма, це було дійсно в радість. Я сам собі хазяїн. А що може бути краще, ніж відчуття абсолютної волі? Коли прийшов у Митну службу, зіштовхнувся з тим, що дуже багато чого доводиться погоджувати з вищестоящими відомствами. Наприклад, коли нам потрібно було купити факс, виявилося потрібно купу погоджень. Тоді я просто дав підлеглим гроші, щоб вони купили цю техніку. Про мрію В юнацтві я мріяв бути пілотом. Коли в технікумі всі поїхали в будівельний загін, я один пішов у ДТСААФ займатися парашутним спортом. Після місяця навчання я тричі стрибнув з парашутом. Усього в мене 15 стрибків. Навіть виявив бажання піти у ПДВ. Але мені сказали, що у ПДВ я не потраплю через те, що у військовому квитку було написано: "КДБ СРСР - Прикордонні війська". Все - крок вправо, крок уліво, розстріл. Про багатство Я себе не вважаю багатою людиною. Є будинок, гараж, машина. Будучи народним депутатом, одержував зарплату три тисячі гривень. Як тільки мене призначили на посаду, протягом 13 годин я відмовився від депутатського мандата. Моя перша зарплата на митниці була 320 гривень. Я прийшов до Юлії Володимирівни й сказав їй: "Встановіть мені ранг". Всі вирішилось, я одержав звання "Дійсний радник Державної митної служби" і отримав погони з однією зірочкою, які поклав у шафу. Ну, я просто не бачу себе в погонах. Що стосується зарплати, то як Голова Держмитслужби буду одержувати більше 10 тисяч гривень. Крім цього, гроші дає дружина, що займається бізнесом. Меценатство Коли люди з відкритою душею приходять до мене й просять грошей для користі суспільства (особливо, якщо це стосується культури), то я не можу їм відмовити. Я даю їм грошей. Не можу сказати "ні". Був такий період у житті, після 1999 року, коли в мене абсолютно не було зайвих грошей, але я однаково допомагав людям. Коли я йшов на вибори, то в якості матеріальної допомоги в 1998 році я віддав своїм виборцям 400 тисяч гривень. Нічого, Бог дав можливість заробити ще. Подія в житті, що у корені змінила життя Дуже часто в житті з'являються проблеми, іноді на порожньому місці. Коли я з мамою приїхав вступати в технікум, то перед нами стала черга. Виявилося, що абітурієнти, які закінчили на "відмінно", можуть вступити без іспитів. Мимо проходили хлопці в халатах. Я приєднався до них і пройшов без черги. Інші здавали іспити. Про щастя Щастя - це коли ти задоволений своїм життям. Коли ми перемогли на виборах, зробили щось позитивне на митниці. Коли говорять чи пишуть погане, добре, - теж щастя. Згадалося, як Єльцин сказав Черномирдіну: "Ти тоді станеш дійсним політиком, коли перестанеш болісно реагувати на пресу". Стиль життя Нерухомість Наш будинок знаходиться у Вінниці. Там зараз живуть батьки дружини. Є квартира на Подолі, але в основному живемо в Конча-Заспі, в одному з будиночків для митників, які переїхали в Київ і поки що не мають свого житла. Нас це цілком влаштовує. Автомобіль Коли починав займатися бізнесом, прийняв для себе рішення, що буду їздити тільки на Мерседесах. Якщо раптом так трапиться, що грошей зовсім не буде, куплю собі старенький, але Мерседес. Зараз у мене два Мерседеси ML-500. Один службовий належить митній службі. Другий - особистий, значиться на фірмі, на ньому я їжджу у Вінницю. Спорт Я все життя займаюся спортом, і буду робити це до 100 років. Люблю лижі. Ще до армії почав займатися парашутним спортом. Щоранку граю в теніс. Цього року став підводником, опустився на глибину 13 метрів. Взагалі, не пам'ятаю, щоб я в житті чогось боявся. Полювання Люблю полювання, але не за трофеї, а за сам процес. Звичайно ми купуємо маленького кабанчика, щоб нормально "посидіти". Полюю в чудесних угіддях на Вінниччині. Там є поголів'я оленів, козуль. Є кабани й вовки заходять. Полюю зі своїми друзями-лижниками. Це відомі вінницькі бізнесмени: директор вінницького ювелірного заводу "Кристал" Мазур, Валерій Вітвицький - фірма "Вікма" та інші. Взагалі, подобається просто прогулятися по лісі, насолодитися зимовою природою - сезон полювання, як правило, починається в листопаді, коли вже лежить сніг. Кухня Моя дружина смачно готує і любить приготувати для мене щось вишукане. Вона знає, що я люблю смачно поїсти. Як всі мисливці, люблю м'ясо. Ще можу сказати, що їм тільки те, що красиво виглядає. От, "шубу" ніколи не стану їсти. Мені здається, що її вже хтось пожував. Вранці п'ю чай з якимось бубликом. А ввечері надолужую. Відпочинок Не люблю ні Туреччину, ні будь-який інший курорт. Улітку волію відпочивати в Криму, у санаторії "Перлина" біля Ласточкиного Гнізда. Взимку їжджу покататися на лижах у гори. Дружина не розділяє цього захоплення, хоча відважно чекає нас на старті. А син Владик цього року вже став на лижі. Музика Люблю класику. Дуже подобається звучання саксофона. Коли був у Бельгії, мені вдалося побувати на батьківщині Адольфа Сакса в місті Дінане. Це місто неподалік Брюсселя, там установлений пам'ятник великому саксофоністу. Було якось особливо приємно відвідати це місце. Годинник Ношу годинник фірми Tіssot, який три роки тому купив в Іспанії за 250 євро. Одяг Купую чисто вовняні костюми. Найкращим одягом уважаю вишиванку з льону й дуже заздрю людям, які раніше носили лляний одяг. Не віддаю перевагу якійсь певній фірмі. Про керівні пости У житті я ніколи не прагнув до керівних постів, але так виходило, що мені довіряли керівництво. Усе почалося з армії, коли я служив у Білорусії, в прикордонних військах. На самому початку служби, після одного вчинку, мене призначили старшиною застави, хоч я й упирався. Як зараз пам'ятаю, прапорщик Чижаускіс дав завдання видати солдатам продукти. Я якимось чином наткнувся на офіційні норми й видав продукти по них. От так я завоював авторитет на заставі. Після армії працював на заводі регулювальником апаратури, потім головним інженером. В 24 роки вперше зайняв керівну посаду - мене призначили директором телеательє в місті Вінниці. Це було сприйнято мною також, як і призначення головою митниці. Коли закінчилися вибори в парламенті, і мені запропонували очолити митницю я відповів: "Та ніколи в житті!". Але потім мені подзвонив Кармазін і сказав: "Володимир Володимирович, я тебе бачу там". На що я йому відповів: "Юрій Анатолійович, майте совість. Я ж з вами працював і все було нормально". Загалом , два тижні я впирався, але, зрештою, погодився. Хоча для моєї родини це був справжній шок. Дружина ні в яку не хотіла їхати з Вінниці. "Будь вже просто депутатом", - говорила вона. Хоча спочатку їй дуже хотілося, щоб я став губернатором Вінниці. Справа в тому, що споконвічно превалювала думка, що керівники штабів Віктора Ющенка повинні стати губернаторами. Насправді, робота цікава. Доводиться постійно щось міняти. Є результати роботи, і в цьому суть життя. Про бізнес Якось я поїхав у Німеччину, і один друг німець запитав у мене: "От, ти директор державного підприємства. А хто ти? Що в тебе є? Ти можеш купити своїй дівчині шубу?" Після його питання я задумався, і відповів собі, що я дійсно ніхто. У підсумку, в 1993 році, відкрив свою фірму. Незабаром у її структуру входили автосалон, цегельний завод, радіо "Такт". Бізнес працює й сьогодні, його власником є моя дружина Аліна. Коли мене призначили Головою митної служби, я закрив на всіх підприємствах зовнішньоекономічну діяльність, навіть на радіо, щоб мене не обвинувачували в тому, що лобіюю свої інтереси. Автосалон не займається ввозом автомобілів, а отримую лише комісійні за здачу площ в оренду. Ми співробітничаємо з декількома іноземними автомобільними фірмами. Можна назвати це бізнесом середнього рівня. "Инвестгазета", 23 серпня 2005 року №34(511) |
